Олена ЧинкаОлена Чинка

Пам’ять про захисників – наш обов’язок

Липень 21, 2016

Жити у час, коли у твоїй країні йде війна, жахливо. Важко думати про те, що чи не кожного дня гинуть українці, захищаючи свою країну та своїх співгромадян. Але ще більше моторошно, коли на звістки про загибель захисників люди перестають звертати увагу.

Кілька днів тому, 18 липня, сили АТО понесли найбільші за тривалий час втрати – загинули семеро бійців. Ще 14 отримали поранення. Ці втрати – це людські життя тих, хто кожного дня бореться за свою країну. Але в очах ЗМІ це лише цифри, суха статистика. І читачі, слухачі, глядачі засобів масової інформації також повинні сприймати це як просту статистику?

Особливо тривожно це виглядає на фоні вчорашньої події – вбивства журналіста Павла Шеремета. Воно ще довго буде топ-темою, і це зрозуміло, зважаючи на резонанс.

У чомусь вони схожі – загиблий журналіст і загиблі бійці. У кожного з них був свій фронт. У першого інформаційний, у тих сімох і ще тисячах таких, як вони – справжній, військовий. Але ми всі – і працівники ЗМІ, і рядові українці, і чиновники – повинні розуміти: ми не маємо права забувати жодного з тих, хто віддав своє життя за наше сьогодення і майбутнє.

Ми живемо у реаліях війни, розв’язаної загарбником. Це означає, що для нас боротьба з агресором є принциповим питанням. Це означає, що ми повинні пам’ятати про тих, для кого ця принциповість стала питанням життя або смерті.

війна наслідки бездіяльність влади