Кирило НехимчукКирило Нехимчук

Навчання – світло, або про перспективу отримання освіти високого класу

Вересень 11, 2015

Одним з індикаторів демократичності держави і розвиненості суспільства є ставлення до підростаючого покоління. Ми, українці, вирощуємо наше майбутнє, яке росте, розвивається і отримує освіту в навчальних закладах. Аби вчення стало світлом, вчителі – надійними друзями у величезному світі знань, а освіта мала найвищу якість, потрібен новий підхід.

Міцність і надійність – у всьому!

Не скажу нічого нового, якщо нагадаю одну прописну істину: чим міцніше зведемо фундамент, тим надійнішою буде будівля. Отже, застосувавши цю аксіому до учнів, виведемо формулу: багатогранні якісні знання – це великі можливості для отримання учнями хорошої освіти та реалізації себе у дорослому житті.

Поясню на прикладі Вознесенська. Місто має непогану базу споруд, в яких здійснюється навчальний процес. Але чи так все прекрасно і безхмарно в школах міста? Чи легко тягнути майже жебрацьке існування нашим вчителям? Які проблеми сприяють погіршенню найважливіших послуг у галузі освіти, які надаються учням?

Систему шкільної освіти необхідно розвивати і стимулювати. Саме стимулювати фінансово, тому що найбільш надійні та ефективні вкладення, які обов’язково принесуть дивіденди, – це вкладення в наше майбутнє, тобто в підростаюче покоління. А як зацікавити вчителя? Як допомогти йому працювати більш ефективно? Винагородою за працю!

Я переконаний: саме економічний інтерес стане стимулом у роботі педагогів, а не використання комуністичної ідеології, коли за працю вручали грамоту і медаль. Моральне заохочення – як варіант, але воно повинно бути доповненням до матеріальної винагороди.

Вам скажуть: у бюджеті немає таких грошей. Я заперечую: у Вознесенську достатньо можливостей для наповнення міського бюджету. Більше того, є можливість цільового використання таких коштів на розвиток системи освіти міста. Громада відтепер буде володіти безцінною інформацією, при запровадженні якої місто отримає величезні, мільйонні кошти в бюджет.

Кілька способів покращення ситуації

Наведу варіанти, як можна поповнити бюджет. Наприклад, 5% акцизного збору від реалізації алкоголю та тютюну має залишатися в місті, тобто в бюджеті. Можна створити фонд заохочення працівників освіти, при розподілі коштів якого буде враховуватися якість знань учнів, результати іспитів (ЗНО), вступ до ВНЗ, залучення до спортивних гуртків, заохочення до художньої самодіяльності, індивідуальної творчості.

На рівні держави прийнято рішення про ці значущі 5% акцизного збору, але у Вознесенську, де існує висока реалізація винно-горілчаної та тютюнової продукції, досі в конкретні суми ця цифра не матеріалізувалася. Небажання зайнятися справою, як того вимагає Закон? Чи очікування, коли цього вимагатиме громада? Або ж чимось викликаний страх «гальмує» реалізацію можливості наповнити бюджет? Якщо мова йде і про те, і про інше, то цікаво буде розібратися: звідки ростуть ноги такої бездіяльності?

Цілком можливо, що міська влада не досить ефективно взаємодіє з місцевими податковими органами, які, у свою чергу, зацікавлені ​​більше забезпеченням податкового збору, що направляється в казну держави, а не в муніципальну. Отже, має відбутися серйозна розмова, учасниками якої я бачу (в найближчому майбутньому) себе, керівництво податкової служби міста, підприємців, представників громади Вознесенська, активістів учительського профспілкового руху, батьківський актив навчальних закладів.

Як варіант – проведемо загальні збори, учасниками якого будуть підприємці, які зайняті реалізацією винно-горілчаної продукції, тютюнових виробів. І обов’язково – батьки! Переконаний, що п’ять гривень з кожної сотні представники бізнесу завжди перерахують до бюджету міста, бо для них, як для відповідальних людей, дуже важливо, щоб підростаюче покоління не стало обділеним увагою суспільства. Ми відповідаємо за дітей, у долі яких так багато випробувань: економічна криза в країні та пов’язаний з нею низький матеріальний рівень життя батьків, безробіття і, як наслідок, відсутність елементарних умов для всебічного розвитку дітей, відсутність виховної ідеї і, через що виникає пристрасть до наркотиків, алкоголізму. Ці проблеми не можна обійти, від них так довго відхрещувалися, проводячи «профілактичну» роботу: борди з застережними закликами, класні години та інше. Тільки реальна турбота батьків, педагогів, громади, що об’єднали зусилля навколо маленької людини, що зветься учнем, дасть вагомі плоди.

Таким чином можна вирішити питання якісної освіти, організації дозвілля. А щоб гроші цільового фонду, як і бюджетні, не спливали невідомо куди, як вода крізь пісок, громадськість контролюватиме кожну копійку. Благо, є комп’ютери, інформація оновлюватиметься щодня, прозорість діяльності особисто я можу гарантувати. Мені не потрібно цьому вчитися, адже специфіка роботи нотаріуса, мої особисті якості є гарантіями порядності та відкритості перед громадою.

освіта Вознесенськ Кирило Нехимчук блог

Бонуси школі за кожного студента

Пропоную розглянути ще один варіант отримання «преміальних», які надходитимуть до «Фонду розвитку та заохочення» кожної школи. Всім необхідно задуматися: скільки праці вкладено школою, вчителями, аби їх випускники вступили до ВУЗів, стали студентами? Адже навчальні заклади тепер заробляють на них. За допомогою депутатів Верховної Ради ми просто зобов’язані вирішити питання ухвалення закону, який гарантував би постійні відрахування з тих, хто навчається на контрактній основі, своєрідну «десятину» для школи, яку студенти закінчили. Ось і буде доповнення до зарплати учителів. Це – хороша стимулююча складова працювати більш якісно. А ВНЗ теж не постраждає, якщо отримає, приміром, за рік не десять тисяч гривень в свою казну, а дев’ять.

Існує значна кількість неприхованих резервів, і я просто дивуюся: невже їх не бачать? Чому не бачать? Не хочуть? Не можуть? Той, тто націлений на ефективність у діяльності, той шукає засіб реалізації високих цілей і завдань. Безініціативні використовують засоби захисту і виправдань, вдаються до піар-кампаній, в основі яких – обіцянка манни небесної.

Майбутнє – у наших руках

Перше вересня запросило в учбові класи дівчаток і хлопчиків, юнаків та дівчат. Шкільні класи немов зачекалися дітей – їм більше до душі не літня тиша, а дзвінкі дитячі голоси, впевнена мова вчителів. Тих самих, чий престиж професії, в тому числі – завдяки низьким зарплатам, знаходиться за межею, а повинен бути піднятий на належну висоту.

Дітей потрібно берегти. Вони потребують нашого захисту. А для того, аби і дорослі, і діти відчули захищеність, потрібно діяти. Впевнено, дружньо, спільно! І тоді визначення знань як чогось світлого, стане дійсністю, а отримання школярами освіти високої якості – об’єктивною реальністю.

освіта Вознесенськ Кирило Нехимчук блог