Олександр Васильович ПаньковОлександр Васильович Паньков

Децентралізація влади – шлях до фінансової та соціальної незалежності регіонів України

Жовтень 8, 2014

Ідея децентралізації влади в Україні обговорюється у ЗМІ та суспільстві вже доволі тривалий час. Однак у світлі останніх подій у Криму та на Сході України багато хто сприймає її неправильно, плутаючи з федералізацією, на необхідності якої часто наголошують політики з сусідньої країни-агресора. Насправді дані поняття не є ідентичними, а детальний аналіз показує, що правильна децентралізація лише покращить життя країни.

В першу чергу децентралізація влади є прямим вирішенням одного з найбільш проблемних питань української економіки – фінансування окремих регіонів країни. Кажучи простою мовою, після впровадження децентралізованої системи управління окремому обласному центру чи місті в області, скажімо, для будівництва школи чи ремонту лікарні не потрібно буде просити гроші та дозвіл на це у Києва. Місцева влада матиме всі інструменти для самостійного вирішення більшості проблем місцевого масштабу. Таким чином, децентралізація стане інструментом встановлення самоврядування по всій Україні, а це – фінансова незалежність та можливість для місцевих чиновників самостійно впливати на добробут власного регіону.

Однак самоврядування, яке стане результатом процесу децентралізації, не лише полегшить діяльність чиновникам, а й допоможе громаді на місцях контролювати останніх. На питання «Чому лікарню в місті не ремонтували десять років?» місцеві чиновники вже не зможуть відповісти, буцімто Київ на це не дав дозволу чи не виділив кошти. Відповідальність за благоустрій свого регіону, соціальне, медичне, освітнє забезпечення його мешканців повністю лежатиме на плечах місцевих управлінців.

Ілюстрацією децентралізації на прикладі окремої галузі може слугувати закон «Про вищу освіту», прийнятий Верховною Радою у липні 2014 року. Основною його ідеєю є університетська автономія від Міністерства освіти і науки в організаційній та фінансовій сферах. Документ розширяє повноваження вищих навчальних закладів, даючи їм право самостійно регулювати свою діяльність, в той час як Міносвіти лише фіксуватиме факти окремих змін.

Цілком логічно, що після глобальних перемін, які відбувались в Україні протягом року, та ще й під час напруженої внутрішньополітичної та міжнародної ситуації у зв’язку з військовою агресією сусідньої країни на Сході України, пропозиції до таких змін сприймаються суспільством насторожено. Однак варто усвідомити, що подібні кардинальні зміни покликані покращити життя кожного українця і є необхідними кроками на шляху до становлення сильної, демократичної на дійсно незалежної України.