Сергій ГрабарСергій Грабар

Без цього держава неможлива

Червень 25, 2014

У нас знову хочуть забрати те, чого ми самі потребуємо, що у нас завжди в дефіциті, чого постійно не вистачає. Я маю на увазі – національну гідність.

Чому не модно називатися українцем?

Чому, коли десь, за кордоном твоїх земляків називають росіянами, вони тупо погоджуються, ще й розказуючи, що українці й росіяни – це майже одне і теж. Де там, одне і теж. Назвіть китайця японцем, і Ви побачите, яке це «одне і теж».

Чому ми себе так не любимо?  І не любимо землю, на якій народилися, ховаємося від себе і від своїх коренів. Нас прагнуть принижувати, і ми принижуємося. Ми хочемо бути  страждальцями. Ми знаходимо можливості для плачів і сліз. Ми шукаємо винних, і знаходимо їх, і ці винні завжди ззовні. Хоча, насправді винні ми самі: нація, яка не прагне стати нацією, не зможе нею стати.

Це частина нас, але є й інша, та що намагається щось змінити. І для цього не обов’язково ходити на мітинги, рвати на собі сорочку і кричати про патріотизм. Патріотизм не в децибелах голосу, а в повсякденній роботі для своєї Батьківщини. Роботі на своєму місці, яка б вона не була і чим би Ви не займалися.

Серед багатьох націй і народів, що живуть на планеті ми не останні і не найгірші. Більше того, нам абсолютно не потрібно, щоби хтось за нас вирішував нашу долю. Нам не треба ні до кого приєднуватися і ні з ким возз’єднуватися. Українців досить багато в світі. Ми не зникнемо в одну мить. Але у нас є вада: ми любимо інших людей і пробачаємо багато. Інколи може й не варто, але вже такими створив нас Господь.

Що ж далі?

У нас немає вибору, крім, продовження життя і творення своєї держави. Хто казав, що буде легко творити державу? Ніхто цього не обіцяв. Ми повинні врешті-решт зрозуміти, що нам не 20 років, а добрих півтори тисячі, а то і значно більше, що не варто віддавати своє минуле кому не попадя – треба навчитися їм користуватися, що українці – це не збіговисько зрадників, лузерів та нікчем, хоча і такі звичайно є.

Нам треба створити Національну Ідею, і згуртуватися навколо неї. Високий стиль? Можливо. Але без цього не можна. Жодна країна не існує без національної ідеї. Якщо немає національної ідеї, то країна зникає.

У нас є все: глибока історія, сповита кров’ю багатьох поколінь боротьба за незалежність, багаті чорноземи і безліч корисних копалин. У нас є гори і море, степи і ліси. А головне, у нас є люди – добрі, працьовиті, чесні.

День, до якого ми йдемо – поруч, день, коли, звернувшись до людини із запитанням: хто вона, ми почуємо у відповідь горде:

Я – Українець!