Сергій ГрабарСергій Грабар

Країна невикористаних можливостей

Травень 13, 2014

Ми часто чуємо: «Держава нам повинна – те, Держава нам повинна – інше». Насправді, процес взаємний – наскільки ми винні Державі, настільки й вона винна нам.

Держава – це ми! Крилатий вислів, що з’явився на початку 20-х років ХХ століття цілком доречний зараз. Більше того, він є аксіоматичним при формуванні такого начебто простого внутрішнього відчуття людини, як патріотизм.

Бути патріотом України багато років було немодно. Говорити українською було немодно. Купувати українські товари було немодно. Чому? Відповідь у площині ідеологічній. Багато років Держава Україна нищилася, багато років нам прищеплювалося відчуття вторинності, а разом з тим культивувалася ідея раболіпства перед вищими світу цього.

Сьогодні ми дійшли до межі, за якою провалля. Тому слова: «Я – патріот України!» набули не просто актуального значення. Вони є вирішальними не тільки для формування світоглядного мислення наших людей, але й для становлення громадянського суспільства всередині країни. І,головне, що ці начебто прості слова для нас можуть звучати будь-якою мовою. Патріотизм не в мові спілкування, він всередині людині. У одних свідомо прийнятний, не  потребуючий  ідентифікації, у інших – зашорений, ледь прихоплений  пуп’янком на далеко-генетичному рівні, у третіх – спровокований зовнішнім агресором, скаженіючим у своїй ненависті.

Не має значення, що стає поштовхом для пробудження патріотизму, головне, що людина приходить до нього, об’єднується з такими, як і він, поціновувачами вільного життя. Людина із раба стає людиною самодостатньою, відповідальною за свої вчинки, людиною з усталеними поглядами, прагненнями й бажаннями.

Колись, наприкінці ХІХ століття, а точніше в 1899 році такі люди об’єдналися в спільноту, що отримала назву Українська національна демократична партія. Це була інтелігенція в особах Івана Франка, Михайла Грушевського, Івана Труша, Володимира Охримовича, В’ячеслава Будзиновського,  Євгена Левицького та інших. Вони стояли на позиціях проголошення незалежності України. Програма партії містила вимоги демократизації політичного життя з використанням легальних парламентських засобів, здобуття культурної, економічної та політичної самостійності українського народу, пробудження національної самосвідомості українців. При створенні партії кількісний склад становив близько 150 осіб, але всього за декілька років вони зуміли із 27 мандатів, що отримали українці в Парламенті імперії Габсбургів, зайняти – 17.

Один з них, Іван Якович Франко, поет, прозаїк , драматург, перекладач (Франко перекладав з 14 мов), громадський діяч в 1905 році в «Одвертому листі до галицької української молоді» писав: «Ми мусимо навчитися чути себе українцями – не галицькими, не буковинськими, а українцями без соціальних кордонів».

Сьогодні, у середині 10-х років ХХІ століття подібна ситуація. І хоча Україна вже більше 20-ти років є незалежною Державою завдання постають ідентичні. Мабуть, тому інтелігенція, представники малого та середнього бізнесу об’єдналися в спільноту із назвою Національна Демократична Партія України.  Нас  теж, як і наших видатних попередників, близько 150 осіб. Ми, як і вони, віримо в перемогу здорового глузду, в активність позиції людей освічених, винахідливих та професійних. Ми готові захищати людей старшого віку і допомагати молоді. Ми повинні змінити економічні умови життя: знизити податки, знешкодити корупціонерів, переформувати суддів. Україна потребує Великої реформи в усіх галузях. У нас не повинно існувати залишкових принципів.

Чому в Х столітті Київський князь Володимир Святославович, більше відомий, як Володимир Хреститель, віддавав 10% прибутків  Держави на розвиток гуманітарної сфери, і вже його нащадок Ярослав Мудрий збудував могутню країну, а всі сьогоднішні правителі про це навіть і не чули? До середини ХІ століття Київська Русь переживала період найбільшого розквіту. Україні, як продовжувачу Київської Русі, необхідно ввібрати у себе найбільш вдалі засоби державотворення. Їх насправді багато, треба тільки реально проаналізувати можливості сьогоднішнього втілення історичного доробку. Вихід із самих складних ситуацій, як правило, поряд.

Україна – це країна невикористаних можливостей. Потрібний інший, свіжий, незамулений погляд нових людей. Якщо дійсно хочеться змін у майбутньому, то переформатуй сьогодення на користь Національної Демократичної Партії України!